Що буде, якщо не платити МФО? Що загрожує боржнику?

3522

Некомерційні приватні фірми, що займаються видачею відносно невеликих грошових сум під дуже великі відсотки, в Росії отримали назву мікрофінансових організацій. У нашій країні вони (на легальному положенні) виникли після зникнення Радянського Союзу. Коли зайняти не у кого, не залишається виходу, крім якийсь мікрофінансової компанії. Практика в 25 років продемонструвала, що найбільш часто задаються питанням у клієнтів таких організацій є наступний: що буде, якщо не платити микрозаймы? У сенсі, чим це загрожує. Чому відразу на такій песимістичній ноті? Почати потрібно з вивчення законодавчої бази, яка забезпечує легальне існування микрокредитных фірм. Таку базу забезпечує Федеральний закон «Про мікрофінансової діяльності» за номером 151 від 02.07.2010. Не вдаючись в юридичне крючкотворство, можна сказати, що мікрофінансові організації (скорочено МФО) щодо умов видачі грошей населенню обмежені тільки розміром позики (1 млн рублів).

Особливості роботи з МФО

Про всіх інших тонкощах такої фінансової операції у законі вказується дуже коротко, але дуже ємко. А саме, що маленький позика видається на умовах, які прописані в договорі між позичальником і бенефіціаром. Тобто клієнт взяв гроші від некомерційної організації, але віддати борг йому доведеться виключно так, як того забажає позикодавець. Без перебільшення. Іншими словами мікрокредитування не підпадає під загальні правила, що регулюють видачу в борг під відсотки грошових коштів юридичним і фізичним особам. Між іншим, хоч слово «мікрокредитування» і вживається, але кредитом такий ось позику офіційно не вважається, а самі організації не є ані банками, ані біржами, ні брокерськими конторами. Їх юридичний статус вельми розпливчастий і знаходиться десь між суб’єктами малого бізнесу та приватними кредитними підприємствами. З усіх цих фактів випливає ряд наслідків:

  • Подібні організації практично ніяк не перевіряють платоспроможність клієнта або не перевіряють взагалі. Оскільки не несуть ніякої відповідальності за те, що видали позичку, наприклад, безробітному клієнту. При зверненні до таких фірмам в кишені треба мати лише паспорт РФ і нічого більше – ні довідки про доходи за формою 2-ПДФО, ні трудової книжки, ні ІПН. Відомості про те, чи зможе клієнт оплачувати микроссуду, обмежені графою «місце роботи» в анкеті-заяві (і багато хто, щоб отримати гроші, пишуть недостовірну інформацію про роботу).
  • Найважливіший пункт – фірми з сфери мікрофінансування вільні призначати буквально як завгодно високі відсотки. Причому тут використовується проста хитрість, діюча на тих, хто абсолютно нічого не розуміє ні математики, ні в азах економіки (тобто на багатьох) – відсотки завжди прописуються і озвучуються по днях, а не за рік, що створює ілюзію терпимості і відносної прийнятності умов.
  • Немає ніяких чітких регламентів щодо штрафних санкцій. Кожна організація, яка хоче повернути свої гроші від клієнта, який вирішив (або змушений) не віддавати їх, призначає стягнення за власним розсудом, їх тип і розмір. Дуже рідко фірми, що займаються мінімальним кредитуванням, подають судовий позов у відповідні інстанції. Як правило, розгляди проходять в приватному порядку.
  • Відсутні чіткі строки погашення кредиту. Часто буває, що клієнти можуть тримати «тіло» кредиту непогашеним, вносячи виплату тільки за відсотками. Так само як і фірми можуть відтягувати погашення заборгованості якими способами, аж до спонтанних переїздів, враховуючи, що майже завжди власних будівель у таких організацій немає, а використовуються офісні площі в торгових центрах.
  • Можна підвести підсумок, що головний принцип діяльності мікрофінансових установ заснований на непрозорості. Переважає закритий тип економічної діяльності, при якому фінансові операції регулюються в односторонньому порядку.
  • І тому можна позначити ще один наслідок. Справа в тому, що клієнтуру мікрофінансових установ на 99% становлять фізичні особи. Тобто люди, які займаються найманою працею за зарплату. Рідкісний випадок, коли юридична особа або індивідуальний підприємець вирішує скористатися кредитом від МФО. По позиці платити відсотки такого розміру при п’ятизначні суми (а юрособам, як правило, саме стільки і буває) – це катастрофічно невигідно. Підприємства можуть взагалі збанкрутувати, повертаючи борги компанії, що займається мікрофінансуванням.
  • Практичний приклад малого «кредиту»

    Хоч максимальна цифра позики і заявлена в розмірі одного мільйона рублів, але за статистикою люди найбільш часто прагнуть взяти не більше 15 тис. рублів. Давайте подивимося. Для середньостатистичної МФО стандартним є умова: 1% в день від виданої суми. Це ще дуже м’яко. Багато організацій пропонують кредит під 2% і під 3% в день. Але варто порахувати переплату хоча б з одним відсотком. Припустимо, клієнт бере 1 000 рублів під 1%. Припустимо, з фірмою був оформлений договір, що виплатити весь борг клієнт зобов’язаний рівно через 30 днів. Від 1 000 рублів один відсоток – це 10 рублів. Отже, в день повернення клієнт зобов’язаний внести в контору 1300 рублів. Обивателю здасться, що це не так вже й багато. Ну хто посперечається, що за послугу позики, розтягнуту на цілий місяць, кредитор не має права накинути собі пару-трійку сотень.

    Стаття в тему: Робочі способи, як вилізти з боргової ями

    Але обиватель в даній ситуації оперує прикидкою, що можна купити на 1 000 рублів і на 1 300 рублів. Різниця, справді, не так вже й велика. Але для об’єктивної оцінки треба оперувати математичними співвідношеннями. А за співвідношенням виходить, що поверх основного боргу людина внесе суму, що становить майже третину від суми початкової (1 000 рублів). Що насправді дуже і дуже багато. А якщо раптом клієнт зможе заплатити лише відсотки, а повністю погасити кредит вийде тільки ще через місяць? Тоді загальна сума, яку людина змушена буде заплатити конторі, складе вже 1 600 рублів! А якщо під все той же 1% клієнт візьме 10 тис. рублів? Такі гроші, як правило, беруться не на один, а на три місяці мінімум.

    Рахуємо: один відсоток від 10 тис. руб. – це 100 рублів. І 90 днів помножити на 100 рублів дорівнює 9 000 рублів. Тобто після закінчення 3 місяців клієнту за взяті у кредит 10 тис. доведеться виплатити аж 19 тис. рублів! Тут навряд чи хто заперечить, що переплата просто позамежна. Ті, хто віддав борг, це відчули на власній шкурі. А адже підрахунок вівся тільки з умовою одного відсотка від суми. На багатьох онлайн-сервісах відгуки позичальників МФО просто рясніють повідомленнями, що виплачувати такі відсотки нереально.

    Причини величезних відсотків

    Не дивно, що МФО не горять бажанням повідомляти позичальників річні відсотки, адже в рік виходить кілька сотень відсотків. Пояснюється дане положення справ кількома причинами:

  • Дрібні фінансові фірми, на відміну від банків, не мають доступу до дешевих грошей, працюючи з відносно малими сумами. А значить, прибуток можна отримати, задираючи процентну ставку.
  • Більшість МФО – це «одноденки», оскільки таких суб’єктів ринку зараз величезна кількість. З-за пресингу конкуренції та загальної нерозвиненості російського малого бізнесу переважна частина МФО не живе довше 1-2 років. І власники цих фірм, яким теж потрібно сплатити взяті кредити на бізнес і сплатити оренду приміщення, прагнуть швидше відірвати від свого підприємства максимально великий шматок.
  • До таких «карликовим банкам» нерідко звертаються люди з поганою кредитною історією, яким відмовили нормальні банки. Тобто ці люди апріорі практично неплатоспроможні. Контори це прекрасно розуміють. Тому при таких величезних переплати «казино залишається у виграші завжди. Навіть якщо з трьох реально платить тільки один позичальник.
  • Варіанти дії позичальників

    Але як не платити мікрозайм? Чи можна не платити взагалі? Чи краще просто не віддавати відсотки? Що робити в першу чергу? Ці питання повертають нас в початок статті. МФО подати в суд на боржника можуть, але не поспішають. Справа в тому, що з-за вищезгаданою розпливчатою юридичної бази таких контор, нерідко на позичальника працює 179-я стаття ГК РФ (пункт № 3). Там говориться, що якщо одна сторона змусила іншу сторону піти на кабальну угоду, користуючись її важким фінансовим становищем, то дана угода анулюється. А ініціатор угоди ризикує ще й понести адміністративну відповідальність. Умови Екшн сно кабальні, а на будь-якому фінансовому форумі люди кажуть, що МФО, так би мовити, не входять в «лігу великих гравців». Отже, якщо на бік банків суди встають в 9 випадках з 10, на бік МФО суди встають в 1 випадку з 10.

    Стаття в тему: Законні способи не платити кредит банку

    Одні позичальники спокійно стверджують: «Не плачУ і не плАчу». Іншим, навпаки, доводиться плакати кримінальних Екшн колекторів. Треті кажуть: «Плачу мікрозайм в останній раз». Відразу варто сказати, що кинути на 100% фірму не вийде. Хоча б тому, що гроші все-таки були отримані, і нічого не повертати не прокотить. І навіть прихильне судове рішення передбачає повернення основної суми боргу з невеликими відсотками (зазвичай, за шаблоном Центробанку – 8,25% річних). Але взявши кабальний мікрокредит, не слід зовсім впадати у відчай. Один із способів, як законно не платити мікрозайм, – це рефінансування. Тобто контора видасть новий швидкий позику, але на куди більш м’яких умовах. Отримані гроші клієнт повинен витратити на ліквідацію старого боргу. Для реалізації рефінансування необхідно відвідати офіс організації, маючи при собі кілька документів:

    • паспорт громадянина РФ;
    • другий документ, що засвідчує особу (воЕкшн ські права, військовий квиток тощо);
    • ІПН;
    • заяву про прохання на рефінансування;
    • страхове свідоцтво обов’язкового пенсійного страхування;
    • документ, що підтверджує причину неможливості далі гасити сумлінно сплачується до цього моменту обов’язок (наприклад, запис від роботодавця в трудовій книжці про скорочення).

    Ось кілька МФО, які офіційно підтримують програму рефінансування:

    • Zaimo.ru;
    • Колібрі Кредит;
    • МИНИВИН;
    • РусКапиталГрупп.

    Насправді, будь-яка МФО зобов’язана йти назустріч клієнту, якщо врахувати спочатку невигідні умови для останнього. Тим більше, якщо позичальник зібрав всі необхідні документи і робить все, щоб вирішити питання. Якщо клієнт каже: «Так більше не можу», а контора відповідає: «Треба могти», можна сміливо подавати до суду. З усіма паперами, які вдалося зібрати. Суд врахує повернутий до теперішнього моменту борг. Вже хто, а микрокредитное установа зобов’язана робити поступки. Враховуючи, що при найменшій простроченні йдуть такі санкції:

    • підвищення і без того захмарною процентної ставки;
    • нарахування пені (штрафних відсотків);
    • нарахування штрафу на загальну суму кредиту.

    Наприклад, таке поєднання. При невиплаті відсотків в строк – штраф 1 000 рублів, плюс додаткові 2% понад покладених кожен наступний день прострочення. І не варто забувати, що деякі МФО є полукриминальными структурами, співпрацюють з колекторами, застосовують незаконні методи тиску. Нескінченні дзвінки та смс-ки в будь-який час – це справа звичайна. А от написи на вхідних дверях квартири або проколоті колеса єдиного авто – вже серйозніше. Завжди треба пам’ятати, що будь-які стягнення можуть реалізувати тільки офіційні державні службовці за рішенням суду в цивілізованому порядку. Будь-які інші дії хуліганського, психологічного, кримінального характеру є приводом для негайного звернення в поліцію. Оскільки МФО сьогодні в кілька разів більше, ніж банків, а фінансове становище населення не покращився, то інформація в цій статті більш ніж актуальна.